Європейська атомна енергетика дедалі сильніше залежить не лише від технічного стану реакторів, а й від погоди. Аномальна спека, посухи, обміління річок і навіть нашестя медуз уже змушують окремі АЕС скорочувати виробництво або тимчасово зупинятися.
Одна з головних проблем полягає у воді, яка потрібна атомним станціям для охолодження. Під час тривалих посух рівень річок падає, а температура води зростає, через що можливості реакторів працювати на повну потужність різко скорочуються.
Цього літа такі труднощі вже виникали у Франції, Угорщині, Румунії та Болгарії. В окремих випадках енергетикам доводилося зменшувати генерацію, а іноді й повністю зупиняти реактори.
Навіть якщо води формально достатньо, її температура може стати окремою проблемою. Екологічні норми обмежують скидання надто теплої води назад у річки, щоб не шкодити рибі та іншим живим організмам.
Саме через це у Швейцарії один із реакторів довелося відключити. Причиною стало побоювання, що гаряча вода після охолодження може негативно вплинути на річкову екосистему.
У Франції до спеки додалася ще одна незвична проблема — медузи. Через потепління прибережних вод їх стало більше, а великі скупчення можуть забивати водозабірні та насосні системи атомних станцій.
Французька EDF уже оцінює майбутні витрати на адаптацію АЕС до нових кліматичних умов у мільярди євро. Компанія планує витратити близько 4,3 млрд євро до 2040 року на заходи, які мають зробити станції стійкішими до спеки, посух і змін температури води.
Більшість європейських АЕС проєктували у 1970–1980-х роках, коли настільки часті хвилі екстремальної спеки не закладалися в базові розрахунки. Тепер умови, які раніше вважалися винятковими, починають повторюватися дедалі частіше.
За даними МАГАТЕ, кількість літніх обмежень і відключень атомних реакторів через погодні фактори зростає вже кілька десятиліть. Особливо вразливими залишаються станції, які критично залежать від прісної води.
Наразі близько 15% реакторів у світі використовують саме такий тип охолодження. Очікується, що в майбутньому частка таких об’єктів може зрости приблизно до 25%, що посилює ризики у регіонах, де посухи стають частішими.
Проблема загострюється ще й тому, що Європа розглядає атомну енергетику як один із ключових інструментів відмови від викопного палива. До середини століття ядерну генерацію планували суттєво наростити, але тепер доводиться одночасно думати і про кліматичну стійкість нових станцій.
Одним із виходів вважається будівництво нових АЕС ближче до морського узбережжя. Це дозволяє менше залежати від рівня річок, однак такі проєкти часто складніші й дорожчі.
Експерти попереджають, що адаптація старих станцій і пошук нових безпечніших майданчиків збільшуватимуть вартість атомної генерації. У підсумку частина цих витрат може позначитися і на кінцевій ціні електроенергії для споживачів.
Показовою є ситуація в Румунії, де падіння рівня Дунаю створило ризики для роботи Чернаводської АЕС. Схожі проблеми виникали й в Угорщині, де владі довелося шукати технічні рішення, щоб не допустити зупинки АЕС «Пакш».
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
Залишити відповідь