Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Понад 3 мільйони українців отримують мінімальну зарплату або навіть менше, а офіційна робота вже не гарантує виходу з бідності. За зарплати у 8 тисяч гривень після податків залишається близько 6 тисяч, що не покриває фактичного прожиткового мінімуму.
За її словами, міжнародні оцінки рівня бідності спираються на фактичний прожитковий мінімум. Через це за межею бідності можуть опинятися не лише безробітні, а й українці, які мають постійну роботу.
Особливо гостро проблема проявляється серед тих, хто отримує найнижчі зарплати.
Після податків залишається близько 6 тисяч
За даними, які навела Жолнович, понад 3 мільйони українців отримують мінімальну зарплату або менше.
Якщо офіційна зарплата становить 8 тисяч гривень, після сплати податків працівникові залишається близько 6 тисяч гривень.
Ця сума нижча за фактичний прожитковий мінімум. Тому сама наявність роботи ще не означає, що доходу людини достатньо для покриття базових потреб.
Родини з маленькими дітьми втрачають один дохід
Однією з найбільш вразливих груп залишаються сім’ї з маленькими дітьми, в яких працює лише один із батьків.
Проблему посилює недостатня доступність дитячих садків і шкіл.
Серед матерів, які виховують дітей віком до семи років, близько половини не працюють. У результаті родина фактично змушена жити на один заробіток, що суттєво збільшує ризик бідності.
Переселенцям складніше знайти роботу
Проблеми із працевлаштуванням мають і внутрішньо переміщені особи.
За оцінкою Жолнович, близько 20% переселенців стикаються із серйозними труднощами під час пошуку роботи.
Через це навіть після переїзду в безпечніший регіон частина сімей не може швидко відновити стабільний дохід.
Частина українців працює без соціальних гарантій
Окремою проблемою залишається тіньова зайнятість.
За словами ексміністерки, близько 40% працівників належать до низькокваліфікованої робочої сили. Ще близько 40% перебувають поза офіційною зайнятістю.
Неофіційна робота позбавляє людей частини соціальних гарантій. Це стосується не лише нинішнього становища, а й лікарняних та майбутнього пенсійного забезпечення.
Жолнович вважає, що змінити ситуацію можна завдяки підвищенню мінімальної зарплати та скороченню масштабів неофіційної зайнятості.
Окрему підтримку, на її думку, потрібно спрямувати на жінок із дітьми та інші вразливі групи, щоб допомогти їм повернутися до офіційної роботи й отримувати стабільний дохід.
